Сучасний вчитель фізичного виховання

   Педагогічна професія — одна з найдавніших. Виникла вона на ранніх етапах розвитку людства у зв'язку з потребою передавати підростаючому поколінню набутий досвід, виділившись згодом в окрему галузь.

Часто ми чуємо фразу: "Діти - наше майбутнє". Але від кого залежить майбутнє наших дітей...? Сьогодні змінилися вимоги і до вчителя, і до учня. Становлення і розвиток суспільства породжує гостру необхідність в педагогах, що володіють високою професійною компетентністю, і спроможні створити особистість, незалежну, творчу.

  Сьогодні суспільство вимагає такого вчителя, який володіє педагогічною технологією та крокує в ногу з сучасністю. Як говорив Адольф Дістервег, німецький педагог: "…Учитель повинен свідомо йти в ногу з сучасністю, пройматися і надихатися силами, що пробудилися в ній."

   Отже, сучасний учитель - це безумовно творча особистість. Він повинен бути активним, комунікабельним, динамічним, працездатним, вольовим, впевненим у собі, толерантним, високо компетентним і творчим. В науковій літературі творчість визначається як діяльність, кінцевим результатом якої є створення якісно іншого, що вирізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю продукту.

Проаналізувавши цілий ряд філософської та психолого-педагогічної літератури, я дійшла висновку: творчість - це діяльність, яка породжує щось нове, раніше не відоме на основі осмислення вже нагромадженого досвіду та формування нових комбінацій знань, умінь, продуктів.

  Фізичне виховання – могутній засіб активного впливу на розвиток організму і вдосконалення його функцій. Я, як вчитель, постійно здійснюю контроль за станом виконанням фізичних вправ учнями на уроці, їх дозуванням, правильністю виконання та рівнем фізичного навантаження.

   На сучасному етапі розвитку загальноосвітньої школи значне місце приділяється впровадженню в навчально-виховний процес інноваційних технологій, орієнтованих на перспективу розвитку нетрадиційних форм та систем оздоровлення що допоможе учням встановити зв’язки з природою, навчитись керувати своїми емоціями, поведінкою, рухами, досягти гармонії між тілом і духом.

    Особливістю діяльності на уроках фізичної культури є те, що творча особистість знаходить задоволення не стільки у досягненні мети творчості, скільки у самому процесі. Творча особистість – це індивід, який володіє високим рівнем знань, потягом до нового, оригінального, який уміє відкинути звичайне, шаблонне... Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою, дослідники вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально – психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою її успішного виконання.

   Фізичне виховання – могутній засіб активного впливу на розвиток організму і вдосконалення його функцій. Вчитель фізичної культури повинен постійно здійснювати контроль за станом виконання фізичних вправ учнями на уроці та дозувати рівень фізичного навантаження. Але, якщо вчитель ставить за мету ще й розвиток потенційних творчих можливостей дитини, формування її як творчої особистості, він повинен оволодіти тими формами, методами і засобами педагогічної діяльності, які забезпечують розвиток креативних рис особистості.

   Як учитель фізичної культури я на основі власного досвіду, спостережень, своєї інтуїції, позитивно сприймаючи розмаїття педагогічних і методичних інновацій вже третій рік поспіль, працюю над розвитком критичного мислення у учнів. В процесі своєї роботи, як вчитель, я виділяю для себе основні умови перетворення діяльності вчителя у творчу: сприймати учня як особистість в педагогічному процесі (як об'єкт і суб'єкт виховання); розвивати в учнів інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне); досягати найбільшої результативності в конкретних умовах праці.

   На сучасному етапі власного розвитку я значне місце приділяю впровадженню в навчально-виховний процес інноваційних технологій, орієнтованих на перспективу розвитку нетрадиційних форм та систем оздоровлення що допоможе учням встановити зв’язки з природою, навчитись керувати своїми емоціями, поведінкою, рухами, досягти гармонії між тілом і духом.

     Сучасний урок, зокрема і урок фізичної культури – складова частина загальної культури суспільства, яка спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток морально-вольових та інтелектуальних здібностей особистості. Розвиваючи на своїх уроках фізичні якості учнів, я активізую і їх розумові здібності для вирішення завдань всебічного розвитку особистості.

   Перший крок з формування зацікавленості учня на уроці – це введення виду діяльності або виду спорту, який до цього часу не використовувався на уроках.       Таким чином, на уроках з’являється не футбол, а адаптований для шкільного залу футзал. Підключення до пізнавального процесу проходе з перших секунд, тому що:

·         по-перше, це новий для учня вид рухової активності;

·         по-друге, треба знати нові правила гри;

·         по-третє, виконувати вправи особливим для гри м’ячем;

·         треба освоїти футзальну техніку володіння м’ячемю

По першому пункту учні готують повідомлення або реферати по темі "Футзал". По другому, в процесі самопідготовки аналізують і доповідають товаришам в класі що однакового, а в чому різниця в суддівстві та правилах гри в футзал і футбол. По третьому пункту, з’ясовують що, відскок від землі та відскок від дерев’яного полу футзального і футбольного м’яча суттєво відрізняється, чому сприяє різниця у вазі та розмірі встановленого для гри м’яча.

    І головне: розвиваю практичні навички на уроці, для чого використовую "інтелектуальні" вправи в "трикутниках", "квадратах", перебігання, де треба не тільки бити, а і продумувати свої наступні дії. І в цьому полягає навчальний задум, який веде до розкриття креативного потенціалу кожного учня.

   Заміна виконання монотонної вправи в рухливу гру значно активізує кожного учня до виконання завдання. Змагально-ігровий метод, мета якого - підвищення зацікавленості у виконанні одноманітних вправ, дозволяє монотонну роботу на уроці, де використовуються елементи техніки володіння м’ячем, зробити цікавою та корисною.

   Наприклад, прості стрибки в підготовчий частині виконуються учнями на знайомій з дитинства драбині, намальованій або окресленій на полу, де кожен стрибок робиться у вказану зону, ще й зі зміною положення ніг. Волейбольні передачі м’яча в парах виконуються учнями на дистанціях на умові, що м’яч буде триматися в руках без втрат. Цю дистанцію визначають практичним способом самі учні, а у випадку позитивного результату збільшують її до потрібної межі.

   Постійно тримають учнів в тонусі запитання, де відповідь очевидна, але підвищує самооцінку кожного учня. Тобто натякаючи на правильну відповідь, дати можливість учню самому відповісти і продемонструвати вірне рішення. І тільки за умови залучення учнів до творчого процесу і креативному мисленні на уроці, наступає момент, коли діти розуміють вчителя з пів слова, мовою жестів.

   Тому роль сучасного вчителя в розвитку креативного мислення учня, полягає в тому, щоб знайти, хоч маленьку, але "роль" кожному учню в вирішенні поточних завдань на кожному етапі навчання. Особливу роль в навчальному процесі займає метод "фільтрації" відповідей або дій, де відсутні неправильні відповіді, а є відповіді або дії які не ведуть до вирішення конкретного завдання. У процес обговорення залучається якомога більша кількість учнів, щоб на кінцевому етапі правильне рішення одного учня призвело до перемоги "колективного" розуму, - це, на мою думку є завдання педагога.

  Заключна частина уроку – метод аутогенного тренування. Таке проведення заключної частини уроку подобається дітям, вносить різноманітність, а головне – сприяє досягненню його основної мети – зниженню навантаження, відновлення організму.

    На кожному уроці, в кожному своєму вчинку я завжди намагаюсь бачити не лише безпосередній зміст, а й безліч різнопланових контекстів і водночас усвідомлюю педагогічне завдання: всі дії будуть ефективними лише тоді, коли регулярно включають самого учня в активну діяльність, ставлять його в позицію суб’єкта, який повинен і має можливість сам відповідати за свою долю.

   Проте недостатньо висунути мету – треба вміти її реалізувати. Для мене, дедалі більшої уваги набуває проблема педагогічної творчості на уроках фізичної культури. Впевнена, що учитель не може дати два абсолютно однакових уроки: якщо він проводить їх в одному і тому самому класі, то змінюється не лише зміст того, що він робить, а змінюються (внаслідок уже здійсненого інформаційного, особистісного впливу та інших чинників) і діти, і сам учитель.

   Практикою підтверджено: сучасний педагог стає дослідником. Педагог майбутнього - в ідеалі педагог-учений, для якого педагогічне дослідження є умовою розвитку професійної майстерності.

  Впровадження та використання інноваційних технологій дає можливість встановити в своїй роботі різні форми взаємодії в системі "учитель – учень", що дає можливість вчителеві прогнозувати позитивне ставлення учнів до уроку фізичної культури та спорту.

   Спланована та організована інноваційна система фізичного виховання з використанням нетрадиційних форм та методів фізичного виховання різних забезпечує ефективне формування у учнів позитивної мотивації до здорового способу життя.

   Для розвитку критичного мислення учнів на уроках фізичної культури я використовую і такі методи інтерактивного навчання:

·         "Мандрівка до світу казок", "Спартакіади", гра "Похід". Їх можна проводити на контрольних уроках, після вивчення окремих тем і цілих розділів навчальної програми. Це дозволяє перевірити рівень засвоювання учнями навчальної програми, їх умінь та навичок, застосування цих умінь і навичок в сучасних умовах.

·         "Асоціативний кущ". На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім - другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного "куща", який поступово "розростається".

·         "Мікрофон". Технологія надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.

·         "Мозковий штурм". Є відмінним методом для використання досвіду учнів і з метою розв'язання проблем та розробки ідей. Найкраще спрацьовує в групах у кількості 5-7 осіб.

·         "Мозаїка". Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Після цього діти по черзі ознайомлюють свою групу з конспектом, а члени групи повинні за ним занотувати до таблиці ті самі нотатки. Наприкінці спілкування в усіх членів групи повинна бути заповнена таблиця.

   Робота в групах. Можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань. За умов групової роботи всі діти отримують можливість говорити, висловлюватись. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

Можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Наприклад, на уроці фізичної культури "Україна – футбольна країна" групову роботу можна організувати таким чином.

  Учні об'єднані у 3 групи:

·         1 група - історики;

·         2 група - теоретики;

·         3 група-вболівальники.

Завдання:

·         1 група – підготувати доповідь "Історія формування футбольних традицій в Україні;

·         2 група – розповісти про основні правила гри в футбол;

·         З група – підготувати розповідь про видатних українських футболістів.

    Появу інтерактивних форм діяльності учнів на уроках фізичної культури можна визнати як тенденцію в діяльності вчителів у контексті особистісно – зорієнтованої педагогічної парадигми та розвитку в них креативного мислення. Використання означених форм навчання учнів сприяє трансформації їхньої діяльності в бік особисто значущості.

   Подальша систематизація педагогічного досвіду, класифікація теоретичних і практичних розробок з означеної проблеми та укладання на цих засадах технологій, технологічних карт сприятиме розвитку педагогічної інноватики з формування фізичної культури особистості.

   Спостереження за учнями в процесі інтерактивної форми діяльності на уроці дозволило мені визначити такі позитивні тенденції:

·         у всіх учнів підвищується рівень свідомої активності під час виконання вправ;

·         під час такої форми діяльності власний вклад у колективну справу може внести учень;

·         подібні форми діяльності учнів дозволяють вчителю визначити рівень авторитета кожного серед своїх однолітків, та у наступному – сприятливого підтримці або підвищенню.

  Перспективою подальшого мого дослідження – є пошук найбільш ефективних методів і засобів навчання в кожній структурній частині уроку з урахуванням психоемоційного стану учнів. Саме це, на мою думку, слід вважати дієвим чинником підвищення їх працездатності.

   Впевнена, що мета та успіх роботи з використанням інноваційних технологій в системі фізичного виховання безперечно залежить від самого вчителя його професіоналізму творчості й майстерності, і безперечно – від бажання впроваджувати цей напрямок в розвиток дитини та в практику своєї професійної діяльності.

   Школа повинна навчати жити, а для цього в ній повинен панувати особливий мікроклімат, у якому дитині було б комфортно. Заслужити в школі титул "улюбленого вчителя" нелегко, але надзвичайно почесно. Отже, я намагаюся бачити не тільки сьогоднішній, а й завтрашній день, передбачити свою діяльність на основі принципово нових ідей, підходів і технологій.

Чинники, які впливають на ефективність уроку

Що означає хороший учитель? Це насамперед людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати доброю людиною, вміє дружити з дітьми, бере близько до серця дитячі радощі і прикрощі, знає душу дитини...

В. Сухомлинський

Професійна діяльність педагога характеризується його особистісними якостями і професійною компетентністю. У статті розкриваються поняття професійної компетентності вчителя, її ключові складові. Розглядаються вимоги до професійної компетентності вчителя та основні завдання щодо підвищення її рівня у межах загальноосвітнього навчального закладу.

Як показала світова практика, якість освіти нерозривно пов’язана з якісними показниками вчительської діяльності. Зі змінами у суспільстві зростають вимоги до особистості вчителя, його діяльності. Сьогодні ефективність педагогічної праці залежить не тільки від базової професійної підготовки, а й від інших сучасних компонентів професіоналізму. Саме тому на етапі модернізації сучасної освіти і виховання в Україні особливої гостроти й актуальності набувають питання підвищення й розвитку професійної компетентності вчителів. Педагогові доводиться самостійно розв’язувати такі завдання, які раніше не входили до його компетенції - діагностування, прогнозування, проектування, розроблення авторських програм, оптимізація всіх аспектів навчально-виховного процесу тощо.

Отже, професійно компетентною є така праця вчителя, в якій на достатньо високому рівні здійснюються педагогічна діяльність, педагогічне спілкування, реалізується особистість вчителя і досягаються результати навчання та виховання школярів.

Широке трактування поняття компетентності пов’язане з багатьма освітніми стратегічними програмами. Так, основні завдання, що ставлять перед собою програми, спрямовані на розвиток освіти впродовж життя, у багатьох економічно розвинених країнах передбачають поняття культурної компетентності, яка має охоплювати:

- розвиток набуття знань і вироблення навичок для продуктивної робочої сили та конкурентної світової економіки;

- сприяння розвитку творчості, інноваційному мисленню та підприємництву;

- підвищення та поширення рівня активної участі в навчанні;

- створення оточення, що сприяє інтеграції в життя суспільства;

- підвищення стандартів викладання та навчання;

- сприяння створенню суспільством знань;

- сприяння розумінню всіма громадянами важливості навчання впродовж життя у різних компонентах;

- створення бази даних зі стратегії та заходів, що сприятимуть доступу до навчання впродовж життя для всіх громадян;

- забезпечення та проведення стратегій щодо освітньої політики, отримання роботи, соціальне входження та інформатизація суспільства.

Професійна компетентність учителя – це сукупність його особистісних якостей, загальної культури й кваліфікаційних знань, умінь, методичної майстерності, гармонійна інтеграція яких у педагогічній діяльності дає оптимальний результат.

Важливими є внутрішні чинники: особистісні якості вчителя, його загальна культура, управлінські й організаторські можливості, а вже потім – кваліфікаційна компетентність, що передбачає знання, уміння, навички з отриманої спеціальності.

Рис. 1. Ключові компоненти професійної компетентності вчителя загальноосвітнього навчального закладу.

Особистий приклад вчителя у всьому (у ставленні до справи, дітей, вміння поважати та в міру вимагати і допомагати) – невід’ємна якість компетентного професіонала. А також володіння методами, прийомами взаємодії з навколишніми, здатність орієнтуватися в різних ситуаціях спілкування, це – особливості національної і загальнолюдської культури, духовно-моральні основи життя людини і людства, окремих народів, культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій, їх впливу на світ.

Одним із шляхів розв’язання згаданих вище проблем є звернення до надбань педагогічної спадщини В. Сухомлинського - гуманістично спрямованої людини, творчої, здатної забезпечити складний процес формування особистості дитини, відповідальної за своє існування у світі. У процесі становлення сучасної національної школи на Україні особливої актуальності набувають численні положення його творчої спадщини.

Наявність поняття особистість учня передбачає і наявність поняття особистість вчителя. Між ними існують прямі взаємозв’язки і у багатьох випадках саме особистість вчителя визначає розвиток особистості учня. З огляду на це традиційно висуваються високі вимоги до особистих якостей учителя, які в особистісно орієнтованому підході до навчання й виховання можуть мати вирішальне значення.

Важливим чинником ефективності навчання В.О. Сухомлинський вважав людяність, любов, доброту, чуйність, сердечність і тактовність стосовно учнів. Першою вимогою до вчителя є вимога любові до власної справи. «Щоб знайти в кожному учневі найсильнішу його сторону, відкрити в ньому золоту жилку. Другою вимогою до вчителя є вимога високої кваліфікації. «Чим більше знає вчитель, чим частіше й успішніше відкриває він перед учнями горизонт науки, тим більшу допитливість і жадобу до знань виявляють учні…»       

Третьою вимогою до вчителя є вимога високих моральних якостей. «Вирішальне значення має те, яких людей побачить у нас підліток. Ми мусимо бути для підлітків зразком багатства духовного життя; лише за цієї умови ми маємо моральне право виховувати»

Четвертою вимогою є вимога творчого підходу вчителя до навчання й виховання. «Без вдумливого, індивідуального, творчого підходу до кожної людини розв’язати це завдання неможливо. У цій справі найстрашніше - формалізм, надія на якісь універсальні форми і методи виховання.

Основні сфери діяльності вчителя в структурі професійної компетентності можна проаналізувати через такі складові:

- професійні, психологічні та педагогічні знання;

- професійні педагогічні вміння;

- професійні психологічні позиції, установки вчителя, яких вимагає педагогічна професія;

- особистісні якості

Важливість окремих складових професійної компетентності може бути нерівноцінною. Пріоритетними є ті складові, які свідчать про результати педагогічної праці. Людина може бути професіоналом у своїй сфері, але не бути компетентною у вирішенні всіх професійних питань. Тому доцільно вивчати окремі сторони професійної компетентності фахівця, серед яких етична має вагоміше значення, оскільки передусім моральні цінності й установки визначають мету ,стратегію і тактику педагогічної дії.

Домінуючим блоком професійної компетентності вчителя є такі системні характеристики:

- мотивація (спрямованість особистості та її види);

- якості (педагогічні здібності , характер і його риси, психологічні стани та процеси);

- інтегральні характеристики особистості (педагогічна самосвідомість, індивідуальний стиль, креативність).

Щоб сформувати суб’єктну позицію у дитини, самому вчителю необхідно стати суб’єктом діяльності. Особистість виявляє себе в реальних діях, вчинках. Творче ставлення до життя, готовність і прагнення до зустрічі з новим, опір відсталості середовища формують такі якості, як рішучість, принциповість, сміливість.

Одним із важливих компонентів професійної компетентності вчителя є продуктивна компетентність – вміння працювати, отримуючи прибуток; здатність виробляти власний продукт, приймати рішення та нести відповідальність за них; готовність та потреба у творчості.

Успішність навчально-виховного процесу залежить і від самого учня, від його бажання працювати, активності процесу пізнання на уроці. Учень має стати активним учасником процесу пізнання, формувати власні знання - така вимога часу.

З метою підвищення рівня професійної компетентності педагогів в межах загальноосвітнього навчального закладу першочерговими є такі завдання:

- організація ефективної структури методичної та психологічної служб, виходячи з мети цілі і завдань задач програми розвитку конкретного навчального закладу;

- створення різнорівневих методичних об'єднань для їх взаємодії на  частково-предметному, міжпредметному й надпредметному рівнях;

- цілеспрямоване отримання максимально достовірної інформації про системне відстеження процесу та результатів розвитку професійної компетентності вчителя, змін у діяльності вчителів, а також вплив цих змін на рівень та якість навчальних досягнень учнів, їхній розвиток (моніторинг  професійної компетентності);

- створення тимчасових творчих груп щодо реалізації як індивідуальних, так і колективних проектів з метою розвитку професійної компетентності педагогів;

- розширення системи інформаційного сервісу, ініціювання мотивації, стимулювання потреби педагогів в самоосвіті;

- підвищення ефективності використання в навчанні і підвищенні професійної компетентності педагогів нових інформаційно-комунікаційних технологій.

Соціальна роль і статус учителя, рівень його фахової майстерності — невід’ємні складові особистісної ролі педагога. За словами Е. Фромма: «Якщо людина хоче стати майстром в якому-небудь мистецтві, йому має бути підпорядковане все її життя. Власна особистість стає інструментом у практиці мистецтва, інструментом, який треба підтримувати в такому стані, щоб він міг виконувати свої особливі функції». Професійна компетентність-це мистецтво, яке повинно постійно удосконалюватись.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адольф В.А. Профессиональная компетентность современного учителя: монография / Красноярский Гос. Университет / В.А. Адольф. – Красноярск: КрГУ, 1998. – 286 с.

2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред.            О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.

3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5-ти т. / В.О. Сухомлинський. — К., 1976-1978.

4. Н.Ф. Сергієнко Професійна компетентність сучасного вчителя / Електронний ресурс. - Режим доступу : http://tme.umo.edu.ua.

5. Новгородська Ю. Ідеї В.О.Сухомлинського живуть і розвиваються / Ю. Новгородська // Рідна школа. – 2002. – листопад. – C. 44-45.

6. Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К. Маркова. – М.: Международный гуманитарный фонд «Знание», 1996. – 308 с.

Від кого і від чого залежить ефективність уроку

Від кого і від чого 

залежить ефективність уроку

Ефективний урок

1. Мета уроку - основа ефективної діяльності учителя та учнів.

2. Основні шляхи підвищення ефективності уроку.

Задачі на сьогодні:

1. Визначити  критерії ефективного уроку.

 2. З’ясувати форми організації ефективного уроку.

 3. Визначити та сформулювати прийоми та методи, що сприяють проведенню ефективного уроку.

Давайте з'ясуємо чим мета звичайного уроку відрізняється від мети ефективного уроку?

Мета ефективного уроку повинна бути конкретною, з чіткими критеріями досягнення мети, з урахуванням  своїх  особистісних та професійних  якостей,. Крім того, учитель повинен наперед бачити кінцевий результат уроку.

Для ефективності уроку – ставимо конкретні цілі, комбінуємо прийоми та методи, щоб задіяти кожного учня.

При постановці мети слід звернути увагу на:

 • Проблемність матеріалу.

• Наочність.

• Стиль спілкування .

• Застосування учнями знань на практиці .

• Розвиток здібностей учнів.

• Зміст матеріалу.

• Інтелектуальні здібності учнів.

• Сукупність розв’язання безлічі завдань.

• Очікування результату.

Можемо підсумувати:

 Народження будь-якого уроку починається з усвідомлення і правильного, чіткого визначення його кінцевої мети - чого учитель хоче досягти; потім встановлення засобів – що допоможе учителю в досягненні мети, а вже потім визначення способу - як учитель буде діяти, щоб мета була досягнута.

         Як же виміряти ефективність уроку? Які показники ефективності?

В педагогічній  науці  зустрічається  більше 40  таких  показників.

А як визначити ефективність конкретного уроку, не чекаючи перевірної роботи?

Ефективний урок відзначається:

• високим науковим обґрунтуванням стратегії й тактики керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання;

• напруженою, посильною, досконало організованою й результативною пізнавальною працею всіх учнів;

• ретельною діагностикою причин, що впливають на якість занять, прогнозуванням ходу й наслідків навчально – виховного процесу, вибором на ційосновідосконалоїтехнологіїдосягненнязапроектованихрезультатів;

• творчим, нестандартним підходом до розв'язання конкретних завдань відповідно до наявних умов та можливостей;

• диференційованим підходом до окремих груп учнів, дійовою індивідуалізацією педагогічного впливу на основі діагностики реальних можливостей, проектування конкретних зрушень, контролю запланованих результатів;

• ефективним використанням кожної робочої хвилини навчального заняття;

• атмосферою, змагання, діловитості, стимулювання, дружнього спілкування, високою відповідальністю усіх учасників навчально – виховного процесу за результатами спільної праці.

Підготувати і провести такий урок дуже непросто. Для цього треба і багато знати, і багато вміти, дуже хотіти, відповідально ставитися до своїх учительських обов'язків, а найбільше – вийти на новий рівень педагогічного мислення. Реалізація прагнення провести завтрашній урок краще від сьогоднішнього починається з підготовки, а обґрунтованість намірів визначається наслідками останньої.

Ефективний урок повинен бути зорієнтованим на створення ситуації успіху учасників уроку, тому що сучасний урок сьогодні – це активна (самостійна) діяльність.

Ефективний урок формує в його учасників креативність, комунікабельність, різного роду компетентності, коли учасники уроку максимально розкривають свої здібності, толерантні один до одного. Творчий вчитель постійно шукає шляхи удосконалення уроку. Такі пошуки направлені на рішення ланцюга навчально – виховних завдань, передусім на підвищення виховної ролі уроку, розвиток творчого потенціалу учня.

Пропоную  декілька тверджень:

1. рівень проведення та успішність уроку залежить тільки від особистості вчителя, майстра.

2. рівень проведення та успішність уроку залежить від запасу знань вчителя, майстра.

3. рівень проведення та успішність уроку залежить тільки від рівня підготовленості учнів.

4. рівень проведення та успішність уроку залежить від майстерності вчителя, майстра та знань учнів у рівній мірі.

Психологічні фактори, що впливають на ефективність уроку:

• Загальний поведінковий характер класу.

• Індивідуальні психологічні особливості учнів.

• Емоційний клімат в класному колективі.

• Ступінь складності матеріалу.

• Індивідуальний стиль діяльності вчителя.

Чи залежить ефективність уроку від форми проведення уроку та кількості прийомів?А чи буде залежати кількість прийомів від віку учнів?Зрозуміло, що без чітко поставленої мети, зазначення очікуваних результатів та оцінки зробленого, не можливо провести плідний, ефективний урок.

Ефективність уроку залежить від багатьох факторів.  Немає єдиної думки з приводу кількості прийомів використаних на уроці, для підвищення його ефективності. Можна використати лише один прийом, і це вже буде ефективно! Якщо ми говоримо про успішність, ефективність уроку і ті знання, які вони дають, то бачимо підтвердження цих слів:

 "Ефективність уроку, результат роботи вчителя – це не кращі відповіді окремих учнів. А хороші знання всіх учнів” ( В.Сухомлинський).

 "НЕ бійся, що не знаєш, бійся, що не навчишся” (китайська мудрість).

Ми визначили з вами також ,що таке ефективний урок:

 "Поза  як розум не може зосередитись на всьому, він відкидає нецікаві, нудні й емоційно однотонні уроки” ( Л.Еллісон);

 "Нудні уроки тільки й можуть, що викликати ненависть до викладача й до того, що викладається” (Ж.-Ж.Русоо);

 "У навчанні важливіша методика, а не знання” ( А.Монтагю);

 "Хто намагається розібратися в хорошому і негативному на своїх уроках, той уже досяг половини успіху” (В.Сухомлинський);

 "Представьте себе, какая была бы тишина, если бы люди говорили только то, что знают...” (К.Чапек);

 "Учитель, який передає дитині лише знання, - це ремісник, той, хто виховує характер, - справжній митець у своїй справі” (СофіяРусова);

 "До хорошого уроку вчитель готується все життя” (В.Сухомлинський)

Урок, що забезпечив отримання учнями знань, умінь і взаємин, заслуговує високу позитивну оцінку, оскільки результат очевидний.

 Урок  тоді буде продуктивним, коли учитель може створити ситуацію успіху.

Ситуація успіху – це те, що може організувати учитель на уроці та в позаурочний час. Ситуації успіху можна досягти тільки тоді, коли не лише вчитель, а й сама дитина визначає цей результат як успіх. Реалізація ситуації успіху відкриває великі можливості учня, нові обрії перед учнями і вчителями, дає стимули до подальшої діяльності.

         Ефективність використання інновацій під час проведення уроку значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня. Ми  з вами, хочемо того чи ні, є вчителями нового століття, і ціле життя працюватимемо для того, щоб навчання було ефективним і плідним для кожної дитини, стало радістю і задоволенням.

«Хороші вчителі створюють хороших учнів»,- казав М.Остроградський.

«Кожний, хто вміє згуртувати навколо себе людей із різними характерами, різними інтересами й може привести їх до успіху -  справжній Майстер …» так говориться у одній притчі.