ДЕРЖАВНИЙ
СТАНДАРТ
початкової загальної освіти
Загальні
положення
Цей Державний стандарт початкової загальної
освіти (далі - Державний стандарт), розроблений відповідно до мети початкової
школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів,
визначає зміст початкової загальної освіти, який ґрунтується на
загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності,
світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і
виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості,
взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства,
держави.
Державний стандарт ґрунтується на засадах
особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке
визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної
освіти.
У цьому Державному стандарті терміни вживаються
у такому значенні:
1) громадянська компетентність - здатність людини
активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою
розвитку демократичного суспільства;
2) ключова компетентність - спеціально
структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати
участь у різних життєвих сферах діяльності і належить до загальногалузевого
змісту освітніх стандартів;
3) ключова компетенція - об’єктивна категорія,
що фіксує суспільно визначений комплекс певного рівня знань, умінь, навичок,
ставлень, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини (вміння
вчитися, загальнокультурна, громадянська, здоров’язбережувальна, соціальна
компетентність та компетентність з питань інформаційно-комунікаційних
технологій);
4) компетентнісний підхід - спрямованість
навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі
ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і
предметна;
5) компетентність - набута у процесі навчання
інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей
і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці;
6) компетенція - суспільно визнаний рівень
знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;
7) комунікативна компетентність - здатність
особистості застосувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи
взаємодії з навколишніми і віддаленими людьми та подіями, навички роботи у
групі, володіння різними соціальними ролями;
8) міжпредметна компетентність - здатність учня
застосувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи
діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і
предметних галузей;
9) міжпредметні естетичні компетентності -
здатність орієнтуватися в різних сферах життєдіяльності, що формується під час
опанування різних видів мистецтва. Предметними мистецькими компетентностями, у
тому числі музичними, образотворчими, хореографічними, театральними, екранними,
є здатність до пізнавальної і практичної діяльності у певному виді мистецтва;
10) предметна компетентність - освоєний учнями
у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності,
пов’язаної з набуттям нового знання, його перетворенням і застосуванням;
11) предметна компетенція - сукупність знань,
умінь та характерних рис у межах конкретного предмета, що дає можливість учневі
самостійно виконувати певні дії для розв’язання навчальної проблеми (задачі,
ситуації). Учень має уявлення, знає, розуміє, застосовує, виявляє ставлення,
оцінює;
12) предметна математична компетентність -
особистісне утворення, що характеризує здатність учня (учениці) створювати
математичні моделі процесів навколишнього світу, застосовувати досвід
математичної діяльності під час розв’язування навчально-пізнавальних і
практично зорієнтованих задач;
13) предметна природознавча компетентність -
особистісне утворення, що характеризує здатність учня розв’язувати доступні
соціально і особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі,
пов’язані з реальними об’єктами природи у сфері відносин "людина -
природа";
14) соціальна компетентність - здатність
особистості продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі та команді,
виконувати різні ролі та функції у колективі.
Державний стандарт складається з:
• Базового навчального плану початкової загальної освіти згідно з додатком 1
(далі - Базовий навчальний план);
• загальної характеристики інваріантної та варіативної складових змісту
початкової загальної освіти;
•
державних вимог до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів згідно з додатком 2.
У результативній складовій кожної освітньої
галузі Державного стандарту визначено державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи, які відповідають змісту і
структурі предметних компетентностей.
Протягом навчання у початковій школі учні
повинні оволодіти ключовими компетентностями, які передбачають їх
особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній
основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій.
На основі цього Державного стандарту
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту розробляє навчальні програми,
відповідно до яких здійснюється підготовка варіативних програм і підручників.
Базовий
навчальний план
Базовий навчальний план визначає зміст і
структуру початкової загальної освіти за допомогою інваріантної і варіативної
складових, якими встановлюється погодинне співвідношення між освітніми
галузями, гранично допустиме тижневе навантаження учнів та загальнотижнева
кількість годин.
Інваріантна складова змісту початкової
загальної освіти формується на державному рівні і є обов’язковою для всіх
загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування та форми
власності. Інваріантна складова змісту початкової загальної освіти визначається
за допомогою таких освітніх галузей, як "Мови і літератури",
"Математика", "Природознавство",
"Суспільствознавство", "Здоров’я і фізична культура",
"Технології" та "Мистецтво". Виключення з інваріантної
складової будь-якої з освітніх галузей порушує цілісність загальноосвітньої
підготовки на рівні початкової освіти і наступність основної школи.
В інваріантній складовій Базового навчального
плану визначено мінімально необхідну кількість навчальних годин на вивчення
кожної освітньої галузі.
Варіативна складова Базового навчального плану
визначається загальноосвітнім навчальним закладом з урахуванням особливостей
регіону, навчальних закладів, індивідуальних освітніх запитів учнів та (або)
побажань батьків, або осіб, які їх замінюють. У початкових класах варіативна
складова включає години, які виділяються на вивчення навчальних предметів
освітніх галузей, курсів за вибором, проведення індивідуальних консультацій та
групових занять з учнями.
Вивчення предметів, включених до інваріантної
та варіативної складових, дає змогу забезпечити належний рівень
загальноосвітньої підготовки і соціально-особистісного розвитку учнів молодшого
шкільного віку.
Навчальне навантаження учнів складається з
годин інваріантної і варіативної складових і не може перевищувати гранично
допустимого рівня тижневого навантаження учнів, установленого Базовим
навчальним планом та санітарно-гігієнічними нормами організації
навчально-виховного процесу.
На основі Базового навчального плану, який
визначає загальні засади організації навчально-виховного процесу у початковій
школі, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту розробляє типові навчальні
плани для загальноосвітніх навчальних закладів, у яких зміст освітніх галузей
реалізується шляхом вивчення навчальних предметів і курсів інваріантної
складової. На основі типових навчальних планів навчальні заклади складають
щороку робочі навчальні плани, в яких конкретизується варіативна складова
початкової загальної освіти з урахуванням особливостей організації навчального
процесу.
Бюджетне фінансування загальноосвітнього
навчального закладу здійснюється відповідно до встановленої базовим навчальним
планом сумарної кількості годин інваріантної та варіативної складових з
урахуванням можливого поділу класу на групи у процесі вивчення окремих
предметів.
Освітня
галузь "Мови і літератури"
Метою освітньої галузі "Мови і
літератури" є розвиток особистості учня, формування його комунікативної
компетентності та загальних уявлень про мову як систему і літературу як вид
мистецтва. Зазначена освітня галузь складається з мовного і літературного
компонентів.
Мова
навчання (українська мова, мови національних меншин)
Метою вивчення української мови, мов
національних меншин як мов навчання є формування в учнів комунікативної
компетентності шляхом засвоєння доступного і необхідного обсягу знань з мови
навчання, опанування всіх видів мовленнєвої діяльності та набуття певного
соціального досвіду.
Особливість мови навчання полягає в тому, що
вона є не тільки навчальним предметом, а і найважливішим засобом навчання,
виховання і розвитку особистості у процесі опанування всіх інших предметів
початкової загальної освіти.
Для досягнення зазначеної мети передбачається
виконання таких завдань:
• формування в учнів мотивації вивчення мови;
• забезпечення гармонійного розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності
(слухання, говоріння, читання і письма);
• формування комунікативних умінь;
• опанування найважливіших функціональних складових мовної системи з урахуванням
особливостей фонетичної і граматичної систем кожної з мов навчання;
• соціально-культурний розвиток особистості;
•
формування вміння вчитися.
З урахуванням мети і завдань мовного компонента
освітньої галузі виділяються такі змістові лінії: мовленнєва, мовна,
соціокультурна і діяльнісна.
Основною змістовою лінією є мовленнєва. При
цьому мовна, соціокультурна і діяльнісна змістові лінії спрямовані на
забезпечення мовленнєвої.
Мова
вивчення (українська мова, мови національних меншин)
Метою навчання української мови як державної та
інших мов як навчальних предметів є формування комунікативної компетентності з
урахуванням інтересів і можливостей учнів початкової школи.
Для досягнення зазначеної мети передбачається
виконання таких завдань:
• створення позитивної мотивації до засвоєння знань;
• формування умінь і навичок з усіх видів мовленнєвої діяльності;
• засвоєння елементарних знань про найважливіші мовні одиниці, необхідні
та достатні для формування мовленнєвих умінь і навичок;
• залучення до національної культури народу, мова якого вивчається;
•
сприяння інтелектуальному,
моральному, соціокультурному та естетичному розвиткові особистості.
Зміст навчання української мови як державної та
інших мов як навчальних предметів визначається за такими змістовими лініями, як
мовленнєва, мовна, соціокультурна, які є взаємозалежними, взаємопов’язаними та
спрямованими на формування ключових і предметних компетентностей.
Іноземна
мова
Метою вивчення іноземної мови є формування в
учнів комунікативної компетентності з урахуванням комунікативних умінь,
сформованих на основі мовних знань і навичок, оволодіння уміннями та навичками
спілкуватися в усній і письмовій формі з урахуванням мотивів, цілей та
соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях.
Для досягнення зазначеної мети передбачається
виконання таких завдань:
• правильна вимова і розрізнення на слух звуків, слів, словосполучень і
речень;
• оволодіння найбільш уживаною лексикою у межах визначеної тематики і
сфери спілкування;
• отримання уявлення про основні граматичні категорії мови, яка
вивчається; розпізнавання відомого лексичного і граматичного матеріалу під час
читання та аудіювання і використання його у процесі усного спілкування;
• розуміння на слух мовлення вчителя, однокласників, основного змісту
текстів з використанням наочності;
• участь у діалогічному спілкуванні (вміння вести етикетний діалог і
діалог-розпитування під час повсякденного спілкування);
• уміння коротко висловлюватися у межах тематики і сфери спілкування, що
визначені для початкової школи, відтворювати напам’ять римовані твори дитячого
фольклору;
• оволодіння технікою читання вголос, читання про себе навчальних та
нескладних текстів, використання прийомів ознайомлювального та навчального
читання;
• правильне написання слів, словосполучень, речень і текстів;
•
засвоєння елементарних відомостей
про країну, мова якої вивчається.
З урахуванням мети і завдань вивчення іноземної
мови виділяються такі змістові лінії: мовленнєва, мовна, соціокультурна і
діяльнісна.
Літературне
читання
метою літературного читання є формування
читацької компетентності учнів, яка є базовою складовою комунікативної і
пізнавальної компетентності, ознайомлення учнів з дитячою літературою як
мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного вивчення літератури в
основній школі.
У процесі навчання відбувається становлення
читача, що здатний до самостійної читацької, творчої діяльності, здійснюється
його мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток, формуються
морально-естетичні уявлення і поняття, збагачуються почуття, виховується
потреба у систематичному читанні.
Для досягнення зазначеної мети передбачається
виконання таких завдань:
• формування в учнів навички читання як виду мовленнєвої діяльності;
• ознайомлення учнів з дитячою літературою в авторській, жанровій,
тематичній різноманітності; формування в учнів соціальних, морально-етичних
цінностей за допомогою художніх образів літературних творів;
• формування умінь сприймати, розуміти, аналізувати різні види
літературних і навчальних текстів з використанням елементарних
літературознавчих понять;
• розвиток мовлення учнів, формування умінь створювати власні
висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого);
• формування в учнів прийомів самостійної роботи з різними типами і
видами дитячих книжок; умінь здійснювати пошук, відбір інформації для виконання
навчально-пізнавальних завдань;
• розвиток творчої літературної діяльності школярів;
•
виховання потреби у систематичному
читанні як засобі пізнання світу, самопізнання та загальнокультурного розвитку.
З урахуванням зазначеної мети і завдань мовного
компонента освітньої галузі виділяються такі змістові лінії: коло читання,
навичка читання, досвід читацької діяльності і літературна діяльність.
Освітня
галузь "Математика"
Метою освітньої галузі "Математика" є
формування предметної математичної і ключових компетентностей, необхідних для
самореалізації учнів у швидкозмінному світі.
Для досягнення зазначеної мети передбачається
формування:
• цілісного сприйняття світу, розуміння ролі математики у пізнанні
дійсності; готовності до розпізнавання проблем, які розв’язуються із
застосуванням математичних методів, здатності розв’язувати сюжетні
задачі, логічно міркувати, обґрунтовувати свої дії та виконувати дії за
алгоритмом;
• вміння користуватися математичною термінологією, знаковою і графічною
інформацією; орієнтуватися на площині та у просторі; застосовувати
обчислювальні навички у практичних ситуаціях і розуміти сутність процесу
вимірювання величин;
•
інтересу до вивчення математики,
творчого підходу та емоційно-ціннісного ставлення до виконання математичних
завдань; уміння навчатися.
В освітній галузі виділяються такі змістові
лінії: числа, дії з числами; величини; математичні вирази, рівності,
нерівності; сюжетні задачі; просторові відношення, геометричні фігури; робота з
даними.
Освітня
галузь "Природознавство"
Метою освітньої галузі “Природознавство” є
формування природознавчої компетентності учня шляхом засвоєння системи
інтегрованих знань про природу, способів навчально-пізнавальної діяльності,
розвитку ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності та
природоохоронної практики.
Для досягнення зазначеної мети передбачається
виконання таких завдань:
• виховання соціально активної особистості, яка усвідомлює свою
належність до різних елементів природного середовища, здатна мислити, бережливо
ставиться до природи, людей і самого себе;
• формування на доступному рівні цілісної природничо-наукової картини
світу, що охоплює систему знань, яка відображає закони і закономірності природи
та місце в ній людини;
• розвиток розумових здібностей учнів, їх емоційно-вольової сфери,
пізнавальної активності та самостійності, здатності до творчості, самовираження
і спілкування;
• забезпечення єдності інтелектуального та емоційного сприйняття природи
з практичною природоохоронною діяльністю;
• засвоєння традицій українського народу у відносинах людини з природою;
•
оволодіння доступними способами
пізнання предметів і явищ природи та суспільства.
Освітня
галузь "Суспільствознавство"
Метою освітньої галузі
"Суспільствознавство" є особистісний розвиток учня, формування його
соціальної і громадянської компетентностей шляхом засвоєння різних видів
соціального досвіду, що складається із загальнолюдських, загальнокультурних та
національних цінностей, соціальних норм, громадянської активності, прийнятої в
суспільстві поведінки, толерантного ставлення до відмінностей культур, традицій
і різних думок.
Для досягнення зазначеної мети передбачається
виконання таких завдань:
• виховання гуманної, соціально активної особистості, яка усвідомлює свою
належність до етносоціального та соціально-культурного середовища, здатна
розуміти значення життя як найвищої цінності;
• оволодіння способами діяльності та моделями поведінки, які відповідають
загальноприйнятим нормам моралі та права;
• розвиток навичок взаємодії у сім’ї, колективі, суспільстві шляхом
активного спілкування із соціальним оточенням, накопичення досвіду
комунікативної діяльності, дотримання правил толерантної поведінки,
співпереживання і солідарності з іншими людьми у різноманітних життєвих ситуаціях;
•
формування основ споживчої
культури, вміння самостійно приймати рішення щодо власної поведінки.
Соціальна і громадянська компетентності як
ключові мають міждисциплінарний характер, інтегруються за допомогою всіх
освітніх галузей і спрямовуються на соціалізацію особистості, набуття
громадянських навичок співжиття і співпраці у суспільстві, дотримання
соціальних норм.
Освітня
галузь "Здоров’я і фізична культура"
Метою освітньої галузі "Здоров’я і фізична
культура" є формування здоров’язбережувальної компетентності шляхом
набуття учнями навичок збереження, зміцнення, використання здоров’я та
дбайливого ставлення до нього, розвитку особистої фізичної культури.
Для досягнення зазначеної мети передбачається
виконання таких завдань:
• формування в учнів знань про здоров’я, здоровий спосіб життя, безпечну
поведінку, фізичну культуру, фізичні вправи, взаємозв’язок організму людини з
природним і соціальним оточенням;
• формування та розвиток навичок базових загальнорозвивальних рухових
дій;
• розвиток в учнів активної мотивації дбайливо ставитися до власного
здоров’я і займатися фізичною культурою, удосконалювати фізичну, соціальну,
психічну і духовну складові здоров’я;
• виховання в учнів потреби у здоров’ї, що є важливою життєвою цінністю,
свідомого прагнення до ведення здорового способу життя; розвиток умінь
самостійно приймати рішення щодо власних вчинків;
• набуття учнями власного здоров’язбережувального досвіду з урахуванням
стану здоров’я;
•
використання у повсякденному житті
досвіду здоров’язбережувальної діяльності для власного здоров’я та здоров’я
інших людей.
Здоров’язбережувальна компетентність як ключова
формується на міжпредметному рівні за допомогою предметних компетенцій з
урахуванням специфіки предметів та пізнавальних можливостей учнів початкових
класів.
Здоров’язбережувальна компетентність формується
шляхом вивчення предметів освітньої галузі "здоров’я і фізична
культура" і передбачає оволодіння учнями відповідними компетенціями.
З урахуванням мети і завдань зміст освітньої
галузі визначається за такими змістовими лініями: здоров’я і фізична культура.
Комментариев нет:
Отправить комментарий